Фото зона для хлопчика: на 2 и 3 года, на 5 и 10 лет. Как сделать своими руками? Зоны в стиле «Щенячий патруль» и другие – asnka.ru – КСМ

Содержание

на 2 и 3 года, на 5 и 10 лет. Как сделать своими руками? Зоны в стиле «Щенячий патруль» и другие

Все мы, а мамы особенно, хотим, чтобы день рождения ребенка запомнился надолго. Все зависит от фотозоны, которая может быть организована на улице, в помещении, на территории сада.

Составляющие

Специально декорированное пространство для фотосессии состоит из нескольких частей.

Основу фотозоны на день рождения мальчика составляет фон. В качестве основного фона можно взять все, что угодно. Это могут быть любимые мультяшные герои будущего мужчины, огромный баннер с его фотографиями, стенд с пожеланиями.
Сюда же необходимо поместить имя и возраст виновника торжества. Надписи можно сделать объемными: из цветов, леденцов, печенек. А можно заказать шары с надписями. Сюда же подойдут плакаты, гирлянды с поздравлениями, ростовые цветы. Если вдруг веселье приходится на осеннее или зимнее время, то фотозону рекомендуется обрамить светодиодной подсветкой либо переливающимися новогодними гирляндами.
Куда же без сладкого детского стола – кэнди-бара. Стол со вкусностями также рекомендуется оформить в определенном стиле.

Но прежде чем устанавливать уголок для фотографий, необходимо воспользоваться рекомендациями дизайнеров:

не стоит путать антураж праздника для взрослых и детей: это разные темы;
стоит обратить внимание на освещение, особенно зимой или во время вечернего праздника.
фотозона должно соответствовать стилистике, тематике праздника;
на день рождения фотоуголок должен отличаться яркостью, воплощением фантастических идей;
рассчитать пространство необходимо так, чтобы уместилась вся приглашенная компания;
такое пространство должно располагаться рядом с торжеством.

Интересные идеи

Идей оформления огромное количество. Тут важно использовать и обыграть те моменты, которые ребенок любит. Рассмотрим некоторые.

Ребенку на 2 года рекомендуется оформить зону с игрушками. Уместными будут большие цифры и буквы. Зонировать уголок для памятных фотографий удобно в детской.

Мальчику на 3-летие подойдет зона из шаров, бантов и лент. Неплохо будут смотреться гирлянды из ткани, колокольчиков, бумаги.

К примеру, место для фото на 4 года интересно будет оформить в виде шалашика с ветками либо из увитой зеленью садовой арки, а можно просто все организовать у фотообоев с видом на океан или море.

Декорировать пространство для фотосессии мальчику на 5 лет хорошо макетами популярных зданий и сооружений. В этом возрасте они настоящие изобретатели и строители.

В 6 лет ребенок еще не школьник, но уже не относится к тем малышам, которые только научились ходить и с трудом разговаривают. Здесь актуальной будет тема анимации и мультфильмов. Смело оформляйте уголок в стиле «Щенячьего патруля», «Черепашек ниндзя» или «Человека-паука». Детскому восторгу не будет предела.

В 7-8 лет уместно будут смотреться фотоколлажи, панно, герои любимых фильмов или компьютерных игр тоже приветствуются.

В 9-10 лет оформите своему повзрослевшему сыну фотозону с его высказываниями, мечтами о профессии, его какими-то личными достижениями.

Среди интересных идей можно на некоторые обратить внимание.

Пиратская тематика. Среди декораций используйте сундук, муляжи или игрушки холодного оружия, макет судна, бинокль, рыбачьи сети.

Популярными мультипликационными героями являются миньоны. Задекорируйте фон желтой или синей драпировкой, расставьте фигурки мультяшных героев.

Уже который сезон не выходят из моды «Тачки». Основной цвет – красный, дополнением к цвету послужат автомобильные аксессуары.

Но зацикливаться на цвете или одной теме тоже не стоит. Тут можно использовать любимые вещи, игрушки, игры ребенка: конструктор, спортинвентарь, игрушечный транспорт.

Как правильно сделать своими руками?

Прежде чем оформлять что-то конкретное, необходимо заняться обшивкой общего фона. Тут может быть несколько вариаций.

Самым выигрышным и удобным вариантом является белое полупрозрачное, небликующее полотно. Неудобство состоит в том, что крепить к нему тяжелые предметы нельзя. Да и различные прорези делать трудно.
Для основы подойдут фанера или доска белого цвета. Но здесь удобно будет крепить любую вещь.
Стоит попробовать гофрокартон для упаковки. Ему удобно придать любой цвет. Но он быстро выходит из строя.
Для оформления фотозоны малышам лучше использовать обои или рулонные шторы.
Оригинальное решение – пенополистирол. Но вот беда – слишком уж быстро превращается в крошку, собирает пыль.
Задник рекомендуется покрасить водоэмульсионной краской для настенных покрытий. Акриловую краску брать не нужно, она с трудом рассеивает свет.

Несомненно, морское оформление для мальчика будет в самый раз. Для дизайна такой зоны подойдет морская атрибутика: ракушки, морские звезды, цепи, небольшой якорь или штурвал, спасательный круг, шнур или шпагат. Основной фон – бело-синий: можно сделать драпировку из легких тканей. В качестве интересной идеи рассматривается макет корабля или подводной лодки.

Позирование на камеру фотоаппарата или мобильного телефона будет выглядеть интересным, если ребенок находится в корзине воздушного шара.

Маме для оформления потребуется большая плетеная корзина, ящик, массивный шар или множество гелиевых шаров. Если не найдется большого шара, то для основного фона будет достаточно картонного шара или вырезанного из листа ватмана.

Установите на улице или дома самодельный вигвам. Удобна такая конструкция еще и тем, что кроме позирования на фото здесь удобно отдохнуть или просто уединиться. Подушки, гирлянды, откидные окна и дверцы станут дополнительной атрибутикой.

Популярны сейчас как никогда тантамарески в разных стилях.

Это своего рода стойка с сюжетным рисунком с отверстиями для частей лица, рук, иногда и ног. Здесь изображают героев фильмов, сказок, мультфильмов. Фото получаются живые, интересные, немного с юмором.

Конечно, какой праздник без гирлянд, баннеров, красивых лент: их также можно смастерить своими руками. Для украшения подойдут флажки, рисунки, фото, различные фигурки. Используйте разноцветные светодиоды для подсветки конкретных предметов или частей зоны.

Варианты размещения

Варианты размещения пространства для фото и видеосъемок зависят от общей тематики праздника. Все может быть обустроено в здании: в доме, на даче, в квартире, либо на улице: во дворе, в саду, в зоне парка или на берегу водоема.

Красивые места можно найти на природе: это оригинально растущие деревья, луг с цветами, оригинальный берег. Конечно, будет полезно проводить праздники на природе в теплый период времени. Пейзаж легко дополнить гамаком, качелями, стульями.

Зимой праздники проводят дома. Что касается оформления помещения, то необходимо фотозону обустроить в самом светлом уголке дома, таким образом, чтобы не появлялись блики на фото.

Красивые примеры

Одновременно красиво и оригинально будут смотреться бумажные гирлянды с различными фигурками: футбольные мячи, птички, фото, сердечки. Цвет подбирается соответствующий: это может быть яркое пятно или бусы с гирляндами, выдержанные в одном стиле. Рассмотрим готовые решения.

Картонные тарелки, выдержанные в определенной тематике: чем не стиль и красота? Креплений продается сейчас много разных. Они смотрятся не только оригинально, но не портят материал стен. Вывешивайте атрибутику в шахматном порядке или составляйте их фигурками – это фантазия каждого.

Для девочки красивой и интересной будет идея с принцессами. Но почему бы для своего сына не придумать уголок принца? Для этого можно поставить большого игрушечного коня на фоне замка с башнями. Декорируйте фон синим цветом, используя в качестве дополнения легкую белую ткань. Периметр зоны украсьте гирляндами из корон, шаров, цифр или тортиков.

На улице довольно оригинально будет смотреться фотопространство в виде окрашенного и задекорированного забора. Сколотить его отдельный фрагмент не составит труда, да и времени не уйдет много. Декораций можно придумать множество: расписать красками, закрепить зелень или искусственные цветы, сделать бутафорию облаков, развесить предметы гардероба.

Легкость и мягкость создаст зона с лентами из атласа или бумаги разных цветов. Для таких целей нужна палка с закрепленными лентами. Дома фон сохранится в том виде, в котором он был задуман. А на улице будет видно любое дуновение ветерка.

Вариантов оформления красивых и оригинальных фотозон для мальчиков довольно много. Но оформлять их рекомендуется, исходя из возраста, предпочтений ребенка, тематики вечеринки.

Если вы решили заняться оформлением фотозоны на день рождения мальчика самостоятельно, то о лучших и оригинальных украшениях вы узнаете из следующего видео.

У Кам’янському розшукують безвісти зниклого чоловіка

15 жовтня, 11:59

Поділитись

У Кам’янському зник чоловік. Фото: ГУНП у Дніпропетровській області

Поліція Кам’янського встановлює місцеперебування безвісно зниклого Сергія Роік

14 жовтня близько 9:00 Сергій Роік, 1984 року народження, поїхав на роботу на вулицю Тритузна на автомобілі “ВАЗ 2109” коричневого кольору та до теперішнього часу додому не повернувся. Близько 13:00 його автомобіль бачили на лівому березі на виїзді з Кам’янського в бік каналу Дніпро-Донбас. Про це пише пресслужба ГУНП у Дніпропетровській області.

Зріст чоловіка 170 см, спортивної тілобудови, очі карі, волосся темне, збоку поголене, на маківці хвіст.

На лівій нозі у зниклого велика шишка, під час керування автомобілем вдягає окуляри для зору.

Був одягнений у темну куртку, темно сині джинси, білі кросівки.

“Прохання до всіх, кому відоме місцезнаходження Сергія Роік повідомити до Кам’янського районного управління поліції за телефонами: “102”, (068) 973 46 22, (096) 586 94 41”, — йдеться у повідомленні.

Сергій Роік
Фото: ГУНП у Дніпропетровській області

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у Кам’янському зник неповнолітній Данило Князєв. Поліція Кам’янського розшукує хлопчика 2008 року народження. 9 жовтня дитина пішла з дому і не повернулася.

Також ми повідомляли, що на Дніпропетровщині розшукують чоловіка. Розшукується безвісно зниклий Ковач Дмитро Іванович, Дата народження: 10. 08.1986. Уродженець міста Кривий Ріг.

Крім цього, у Новомосковському районі безвісти зник 48-річний чоловік. Поліція встановлює місцезнаходження безвісно зниклого Вовченко Юрія Валерійовича. Чоловік з сьомого жовтня не з’являється вдома, його місцезнаходження не відомо.

Хочете отримувати оперативні і важливі новини?

Підписуйтеся на наші канали і сторінки у соцмережах і приєднуйтеся до групи у Facebook : там у вас є можливість розміщувати особисті новини

почему я никогда не кричу Украина превыше всего!

Я сейчас немного о защитниках и защитницах, мне можно. И о том, почему ни на одном митинге я никогда не кричу “Украина превыше всего”.

Так получилось, что многие люди на войну не пошли. Абсолютное большинство людей на войну не пошло. Могли, часто даже должны были, но нашли варианты этого не делать. Все авансом подаренные носки на 23-е февраля были напрасны.

Почему так?

Как по мне, главный затык у большинства был не в трусости. По крайней мере, не в трусости вроде “ой, там же убить могут”. Для кого-то это, очевидно, было определяющим фактором, но я не думаю, что для большинства.

Видео дня

Далее текст на языке оригинала.

Для більшості було важко відмовитися від звичного життя.

Це взагалі нормально. Життя розплановане, в ньому є проекти, в ньому є кар’єра, в ньому є сім’я та регулярна рутина. А тут пропонується кинути все і поринути в абсолютно нове для себе середовище. Проблема навіть не в тому, що в цьому середовищі спекотно, холодно, вбити можуть, підкорятися змушують і якийсь поц в вухо верещить. Проблема в тому, що треба у своєму звичному житті викроїти відпустку довжиною в понад рік і витратити його аж ніяк не на відпочинок.

І от оце найважче. Бо взяти і кинути все психологічно складніше, ніж стрибнути зі скелі.

На жодному мітингу я не кричу “Україна понад усе” не тільки тому, що це гасло передерте у 90-ті з гасла не дуже хороших людей, тому що мені здається, що це сеанс колективної нещирості. Особисто я просто не знаю, чи не видам я військову таємницю, якщо поряд зі мною катуватимуть рідну мені людину, не впевнений, що і сам не розколюся під тортурами, а якщо не впевнений — то тихше будь.

І я точно знаю, що серед людей, які волали це гасло до 2014-го року, виявилося дуже мало тих, хто поставив Україну не просто понад усе, а понад свій звичний побут. Навіть не кожний десятий.

Але тим цінніший вчинок тих, що поставили.

Для мене захисник України — це людина, що пройшла випробування відмовою від звичного ритму життя, віддаленням від рутини та наближенням до смерті. Це людина, яка пожертвувала звичним життям заради спільноти та ідеї. І це — найбільший живий вияв патріотизму.

Саме тому я ніколи не прийму тезу “всі хлопчики — майбутні захисники”. Ні. Абсолютна їхня меншість. І так само — абсолютна меншість дівчат.

І це, певно, нормально. Я буду робити все, щоб таких людей ставало більше, але в жодному суспільстві їх не є велика доля.

Тим цінніше ті, що є.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Інтерв’ю з учасницею війни на Донбасі Юлією Кірілловою

Понад 50 тисяч жінок служать у лавах Збройних Сил України. 900 з них очолюють роти, взводи та батареї у зоні конфлікту. 28-річна Юлія Кіріллова у 2015-му доброволицею пішла у 25-й батальйон “Київська Русь” і служила на Донбасі до осені 2016-го. Ще до служби Юлія була волонтеркою. У зоні бойових дій на Донбасі під час обстрілу загинув її чоловік. Згодом вона сама пішла служити й без військової освіти отримала посаду розвідниці-гранатометниці, а також працювала парамедиком. Напередодні Дня захисників та захисниць України Суспільне поговорило з Юлією про бойовий досвід, допомогу пораненим та втрату близьких, а також про гендерні стереотипи в ЗСУ та упередження щодо привітань військовослужбовиць.

“Важко сказати, що вплинуло на моє рішення: чи Майдан, чи якась там подія. У моїй країні розпочалася війна, відкрита збройна агресія і мій обов’язок, як громадянки України – захищати свою країну, її територіальну цілісність та суверенітет. Своїх батьків, родичів – свою родину. Тому не було вагання йти чи не йти, я вважаю це своїм обов’язком”.

Фото: Суспільне

Як рідні відреагували на ваше рішення піти на війну?

Як всі рідні. Переживали. Так, колись недосипали, хтось більше, хтось менше. Хтось плакав, хтось – ні. Але рідні завжди переживають через своїх близьких, особливо, якщо вони йдуть на війну. Я дуже вдячна своїм близьким, що вони турбувалися про мене та переживали. Підтримували мене.

Як опанували нові навички? Що було найскладнішого?

Усе давалося легко. Єдине, що було складно і неприємно – це, мабуть, погодні умови, до яких доводилося призвичаюватися. Але коли ти робиш справу і розумієш для чого ти це робиш – то будь-які складнощі, негаразди, вони залишаються з рештою на другому, третьому, а то й десятому плані.

Як ви адаптуватися до життя в умовах війни?

Ще до того, як офіційно мене взяли до Збройних Сил України, я неодноразово їздила в зону бойових дій, як волонтер. Потім був період, коли довелося стати парамедиком-добровольцем, це було за часів Дебальцевого. Тому коли вже я офіційно прийшла служити до армії, мені було легко і просто, тому що я розуміла куди я їду, що мене очікує і як мені діяти в тій, чи іншій ситуації.

Ви, людина без військової освіти, отримали посаду розвідниці-гранатометниці. Як?

Коли мене тільки мобілізували до лав ЗСУ – мене мобілізували, як діловода. Оскільки, справді, я не маю військової освіти. Я раніше не проходила строкової служби. Але після призову, нас відправили на навчання на полігоні, тоді мене перевели до розвідвзводу і там вже отримала цю посаду.

Але згодом, нас перевели, всіх дівчат, які були в батальйоні й обіймати посади гранатометників і снайперів, нас всіх перевели на більш “жіночі” посади. Так звані. Кухарів, діловодів і т.д. Мене перевели ще з однією дівчинкою-снайпером на посаду санінструкторів.

Фото: Суспільне

В одному з інтерв’ю ви розказали, що ваша карета “швидкої” потрапила під обстріл…

Це була ще ніч 9-го липня. Я саме повернулася з наряду, ми лягли спати. І раптом по рації я почула страшний просто крик про те, що позиції наші обстрілюють. Розстрілюють наш розвідвзвод. Хлопців, з якими я служила, де я була гранатометником – це були рідні люди. І коли я почула, що є 200-ті і 300-ті (загиблі й поранені, ред.), у мене завмирало серце. Я просто молилася, щоб усі з них були живі, хоча розуміла, що стріляють по них і, на жаль, є втрати. Коли ми дісталися наших позицій – світало. Хлопці почали потроху виходити, виводити поранених. І потім, ми вже безпосередньо пішли на місце, коли закінчився обстріл, забирати загиблих. Коли ми вже повернулися до автівки – знову почався обстріл… Сказати, що було якось чи то страшно або було взагалі не страшно – це нічого не сказати. Я дуже хвилювалася за тих, хто ще залишився там. Я дуже переживала, що в нас поруч з машиною ще лежав загиблий, а ми вже мали ховатися в укриття, а він там залишився і ми не встигли його сховати. Але я щаслива, що більшість хлопців, які тоді зазнали поранень, зараз одужали. Ми зараз зустрічаємося, згадуємо той день, згадуємо тих, кого вже немає з нами. І, знаєте, ця дружба певно залишиться з нами на все життя. Бо це хоч і трагічні спогади, але той день подарував мені найближчих і найрідніших людей.

Що саме для вас стало найскладнішим у роботі парамедика на Донбасі?

Коли людина кричить від болю. Ти хочеш якось полегшити її біль, але боїшся до неї доторкнутися. І для мене перебороти цей страх було досить важко, хоча я в принципі розуміла, що мені потрібно робити. Але завдати ще більшого болю, мабуть, було тоді найскладніше. Коли почалися перші втрати, коли на руках помирають люди, або коли в швидкій ви їдете – людина помирає. Насправді це дуже складно. Ти хоч і абстрагуєшся від цього, але певною мірою це все проходить крізь тебе. На той момент мені було складно втратити когось.

Чоловік Юлії – Даніл Кіріллов також пішов в АТО добровольцем. Він загинув під час обстрілу, поблизу селища Степанівка, у Донецькій області, напередодні свого 24-го дня народження.

Ще коли загинув мій чоловік, я була волонтером. І коли він загинув, так, мені було складно, але я зрозуміла, що від того, що я буду розкисати, або на стіни лізти – від цього нічого хорошого не буде. І я далі продовжила свою роботу.

Волонтерка, учасниця війни на Донбасі Юлія Кіріллова, фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Чи був у вас “оберіг” на війні?

Малюночки моїх племінників. Вони завжди були зі мною. Мені моя племінниця Діанка і племінник Назар малювали малюнки. З класом вони робили різні браслетики нам. Більшість цих речей в мене збереглася вдома.

Коли повернулися з фронту?

Мій наказ про демобілізацію підписали 14 жовтня 2016 року. Це в мене був такий подарунок до Покрови. Тоді ж я приїхала додому. На вокзалі зустрічали рідні та друзі. Мене та мого кота.

Кіт також повернувся з вами з війни?

Так, це моя киця. Це була десь весна 2016 року і хлопці нам принесли таку малесеньку коробочку, яка пищала. Я туди, а там було троє кошенят, в яких ще навіть очі були заплющені. Я годувала їх з піпетки й готувала їм спеціальні суміші для годування. Ніби немовля в мене були. І одна з них, моя киця, приїхала в кошичку зі мною додому.

Що було найскладнішого в адаптації до мирного життя?

Відтоді почався такий період звикання, адаптації і розуміння того, що ти вже в принципі в цивільному суспільстві і тобі потрібно до цього звикати. Шукати роботу. Потрібно якось змінювати свій темп життя та розпорядок дня. І звикати до цього було трохи дивно. Але можливо навіть цікаво, тому що на той період з тими, з ким давно не бачилася – тому для мене це було хвилююче.

Чи відчували ви упередженість через поширену думку, що війна – справа чоловіків.

Упередженість та стереотипність – це проблема нашого суспільства. І на той час, коли я повернулася з армії, це відчувалося більш гостро. Коли ти повертаєшся, тобі необхідно пройти безліч бюрократичних процедур. Стати на облік. Принести довідку про довідки. Сходити в одну, іншу установи. І от коли ти приходиш і кажеш: “Ось мені потрібно стати на облік”, а тебе запитують: “А чого ваш чоловік не прийшов?” І я кажу: “Та це я для себе, це я стаю на облік”. І у відповідь: “А ви що, учасник бойових дій? А де ви були? А що ви там робили?”.

І знаєте, тоді це було досить неприємно і відбивало будь-яке бажання оформлювати ці документи. Проте це потрібно було зробити, хоча я не з тих, хто їздить у громадському транспорті за посвідченням.

Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Чи чули ви слова подяки від незнайомих людей?

На День Незалежності, коли відбувся Марш захисників та захисниць, виходила наша коробочка “Жіночого ветеранського руху” і коли всі дівчата стояли у формі, з прапорами, коли ми крокували центральними вулицями столиці і всі кричали: “Ось, дівчата! Дівчата йдуть! Наші захисниці!”. Це було настільки приємно, нам аплодували, разом з нами плакали й це був момент справжнього піднесення. Ти розумієш, що так, дійсно, тебе визнають. Тебе поважають. І тобі вдячні. Тоді на Марші до мене підійшов хлопчик маленький і просто подарував мені прапор і сказав: “Дякую за службу”. І це було дуже-дуже приємно. І я йому вдячна.

Дивіться також: Авіашоу, собаки, парад і Марш захисників: яким був День незалежності (фоторепортаж)

Цьогоріч в Україні вперше святкують “День захисника та захисниці України”, як ви ставитеся до зміни назви?

По-перше, я вважаю, що це справедливо стосовно наших захисників та захисниць. Тому що наші дівчата і хлопці, вони досить сильні та відважні люди. І я вважаю, що цього дня ми маємо дякувати нашим захисникам та захисницям. Припинити нарешті оцю вакханалію з цими подаруночками. Хлопчикам і дівчаткам в дитячих садочках, школах. Люди, схаменіться і припиніть! Це свято військових! І вітайте і дякуйте лише військовим! Тому що це лише їхнє свято!

Юлія мріє народити дітей, хлопчика та дівчинку. Каже, була б не проти, аби діти пов’язали майбутнє з армією.

Читайте також: як Київ відзначатиме День захисників і захисниць

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

НОВОСТИ УКРАИНЫ Сегодня 2016 – ПрессОРГ

16 Окт, 14:02

З 21 жовтня в усіх кінотеатрах країни на великих екранах з’явиться яскрава пригодницька комедія-квест «ДЕ ГРОШІ», режисером-постановником якого став Михайло Хома (DZIDZIO).

10 Окт, 12:50

Одной из самых востребованных профессий на нашей планете является врач. К сожалению, из-за пандемии, которая уже второй год не отпускает свои позиции, ситуация в мире вынуждает нас иметь дело с…

1 Сен, 16:37

24 августа Украина праздновала 30 лет Независимости. В эти праздничные дни для Украины «Женский Квартал» дал благотворительные концерты на Востоке в зоне АТО. Артисты посетили пять городов: Мариуполь…

1 Сен, 16:28

27 августа в центре столицы прошла закрытая презентация самого загадочного и ожидаемого бара столицы от ювелирного бренда Kimberli. «Красивая жизнь днем и ночью» – проект полностью оправдал свой…

31 Авг, 13:37

«Головні хіти Незалежності. 30 років. 30 пісень. 30 артистів» – це масштабне музичне шоу до 30-річчя Незалежності України. Проєкт об’єднає три десятиріччя, різножанрових артистів та україномовні…

18 Май, 14:06

Что эти айтишники сутками напролёт делают возле компьютера? Почему их труд так высоко ценится и так хорошо оплачивается? С каждым годом, месяцем и даже днём, мы наблюдаем совершенно нормальное…

15 Фев, 14:52

Вчера, в День Святого Валентина, известная украинская певица Рената Штифель обручилась со своим возлюбленным по имени Чарльз на одном из самых красивых Кипрских побережий города Айа Напы.  

ПрессОрг – это оперативный поставщик самых последних и свежих новостей дня 24 часа в сутки.

Специальные темы:

У нас Вы найдете:

Хотите опубликовать свою новостную или информационно-аналитическую статью, располагаете актуальной новостью или видео-роликом? Пришлите на адрес p@press. org.ua. Мы всегда открыты к сотрудничеству!